22 вересня викладачами та співробітниками кафедри проведений захід до 75 річниці трагічних подій – масового вбивства вінницьких євреїв

Все, що залишилось – пам’ять…

Там, де колись їх вбили – там парки, будинки, дороги …

Там, де колись їх вбили – безіменний камінь, не храм…

Там їхню мову не чути – бо вбили разом із ними …

Там їхніх рідних немає – бо всі закатовані там…

 Імен ти їх не почуєш – немає кому промовити.

Послухати, як це сталось – ще можуть розповісти.

Ще можна дивитись у очі, що бачили жах пекельний.

І здивуватися можна, що були рятівники.

Все, що залишилось – пам’ять.

Ти можеш – не забувати. Про тих, хто міг жити поруч.

Про тих, кого вбили тут…

Історію змінити неможливо. Але вкрай важливо знати та передавати новим поколінням інформацію про все світле, хороше, а також трагічне, що в ній відбувалось. Наша історія, на жаль, має  сумні сторінки. Однією з таких сторінок є трагедія єврейського народу, Голокост.

20 липня  1941 р., менше ніж за місяць з дня нападу Німеччини на СРСР, війська Третього Рейху окупували Вінницю. В місті був встановлений  стандартний окупаційний режим. Окупація Вінниці тривала довгих три роки і вісім місяців. Мешканці пережили нестачу продовольства, смерть від хвороб, приниження, примусове вивезення на роботу до Німеччини, переслідування, фізичне винищення. Та особливо врізались у пам’ять вінничан масові розстріли  євреїв, перший з яких відбувся 19 вересня 1941 р. і забрав життя понад 10 тис. осіб.

22 вересня викладачами та співробітниками кафедри (Годлевська В.Ю., Пономаренко А.Б., Головченко І.О.) був проведений захід до  75 річниці трагічних подій – масового вбивства вінницьких євреїв. Для студентів першого курсу факультету комп’ютерних систем і автоматики було організовано екскурсію до музею Голокосту.

Експонати, зібрані волонтерами, поділені на кілька розділів. Частина експозиції “Місце, якого немає” розповідає про довоєнне життя єврейських містечок на Поділлі. В розділі “Загибель” – документи і матеріали про масові розстріли: окупаційні листівки і газети, фотографії тих років, матеріали про гетто, спогади тих, хто вижив. Розділ “Опір” присвячений участі євреїв в партизанському русі і підпіллі, праведникам світу. У Вінницькій області під час окупації загинуло понад 200 тисяч євреїв. В області налічується 360 місць масових поховань.

 

0_f84ef_55471873_xl

100_3751-3

100_3745-1«Скорбь день и ночь мне душу гложет: за что народ мой уничтожен?!»

 

100_3748-1

Біля стилізованого будинку висить піджак з жовтою шестикінечною зіркою.

Такі розпізнавальні знаки євреї зобов’язані були носити на одязі,

щоб їх можна було відрізнити від інших національностей.

 

%d0%bf%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%b5%d0%b4%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%b8

Стенд присвячений “Праведникам народів світу” –

тим, хто ризикуючи власним життям, рятував євреїв від переслідування.

 

100_3756

 

100_3747-1     100_3743

 

100_3754-1

У складених відразу після окупації Вінницької області документах Надзвичайної державної комісії з встановлення і розслідування злочинів фашистів всіляко уникали вказувати національність убитих, їх називали «мирними радянськими громадянами», проте всі названі в показаннях, заявах, свідченнях очевидців імена та прізвища жертв явно єврейські. Офіційно погром 19 вересня 1941 року в документах окупаційного часу отримав назву «акції по винищенню людності»…

 

Висловлюємо вдячність директору музею, Трахтенбергу Леоніду Михайловичу, за цікаву і змістовну екскурсію.

 

 

 

 

 

 

 

 

22 вересня викладачами та співробітниками кафедри проведений захід до 75 річниці трагічних подій – масового вбивства вінницьких євреїв

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>