110 років з дня народження Олени Теліги

Заметемо вогнем любови межі.
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову із своїм народом.

ac64dc0-tel-face

Олена Теліга (1906-1942)

21 липня виповнюється 110 років з дня народження Олени Теліги (Шовгенової дів.) – української поетеси, публіциста, літературного критика, діячки Організації українських націоналістів.

Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася під Москвою та спілкувалася довгий час російською. 3 1918 року родина мешкала в Києві, де Олена навчалася в Жіночій гімназії Олександри Дучинської; вивчала українську мову поряд з російською, німецькою, французькою. 

Її батько, який був урядовцем  Української Народної Республіки, разом зі старшим сином у 1920 році опинилися в еміграції в Чехословаччині. Навесні 1922 року мати Олени разом з донькою та сином Сергієм переїздить з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року теж до Чехословаччини. У 1923 році Олена отримала атестат про середню освіту і вступила на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Тут вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, кубанським козаком і колишнім сотником Армії УНР. Вони одружилися 1 серпня 1926. В кінці 1920-х років вперше почала публікуватися поезія Олени Теліги.
Восени 1929 року Олена разом з чоловіком переїхали до Варшави, де вже з 1928 жили її батьки. У Варшаві Олена Теліга відчувала нестатки, працювала іноді моделлю в магазинах, однак потім їй вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів в українській школі.

3d3dc19-------

У грудні 1939 подружжя Теліг переїхало до Кракова, де Олена зустріла свого давнього знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила до Організації українських націоналістів (фракція А. Мельника), членом правління (Проводу) якої Олег Ольжич і був.

Після проголошення ОУН(б) Акту відновлення незалежності Української держави у Львові 30 червня 1941 року, обидві частини розколотої ОУН починають створювати українську цивільну адміністрацію на окупованих Німеччиною українських землях. Як член культурно-освітньої референтури ОУН(м) Олена Теліга нелегально перетинає кордон між вже неіснуючої Польщею і СРСР і після півтора місяців, проведених у Рівному, де працювала в газеті “Волинь”, 22 жовтня 1941 разом з однією з «похідних груп» на машині приїжджає до Києва, де очолює Спілку українських письменників. Також вона відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово», видає тижневик літератури і мистецтва «Литаври». Мету свого повернення до Києва дiвчина передала такими словами: «Ми
не йдемо накидати згори нову iдею чужому середовищу, лише
зближаємось зi своïм народом, щоб спiльними силами, великим
вогнем любовi розпалити знову тi самi почування, якi нiколи не згасали,
почуття нацiональноï спiльноти та гостроï окремішності». У своїх статтях висловлює надію, що крах більшовизму допоможе відродженню української культури.

В лютому 1942 року Київ окупували німецькі війська. Гітлерівці одна за одною громили редакції українських газет. На черзі була й українська Спілка письменників. О.Теліга ігнорувала постанови німецької влади, і врешті-решт «Литаври» були заборонені, а 9 лютого 1942 року Олена Теліга була заарештована. Разом з нею добровільно здався гестапо і її чоловік, який заради цього назвався письменником.

За даними істориків, 22 лютого 1942 року українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

9af1059-tel-kpi

Пам’ятник Олені Телізі у Києві

 * * *

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,
Думки, мов нероздмухані вогні,
Бажання — в запорошених оковах.

Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби —
І варто буде жити чи вмирати!

Не бійся днів, заплутаних вузлом,
Ночей безсонних, очманілих ранків.
Хай ріже час лице — добром і злом!
Хай палять серце — найдрібнійші ранки!

Ти в тінь не йди. Тривай в пекучий грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться —
Лише по спеці гряне жданий грім
Із хмар сковзне — багнетом — блискавиця.

Олена Теліга

Підготувала:  Годлевська В.Ю.

110 років з дня народження Олени Теліги

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>